Хімія, 8 клас

 28.11.2016
Контрольна робота за І семестр
Розробки уроків для 8 класу

25.05.2016

26.04.2016

Кристали, вирощені Котко Катериною, із суміші кухонної солі та мідного купоросу

12.03.2016
 Теоретично-практичні дослідження

 

 21.12.2015

 18.12.2015

07.12.2015
Дослідження властивостей складних речовин

Урок з комп'ютерною підтримкою (04.12.2014)

  

Кислотні оксиди 

Інтернет урок 

Х І М І Я

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів

7 – 9 класи

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма розроблена на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Згідно зі стандартом і типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів для основної та старшої школи вивчення систематичного курсу хімії ґрунтується на пропедевтичному інтегрованому курсі “Природознавство” (5—6 кл.), в якому учні набувають мінімуму знань про речовини і хімічні явища.

Метою навчання хімії є формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства.

Вивчення хімії спрямоване на виконання таких найважливiших завдань:

•   розвиток особистості учня, його природних задатків, інтелекту, здатності до самоосвіти;

•   формування наукового світогляду учня на основі засвоєння системи знань про речовини та їхні перетворення, основні хімічні закони й теорії, методи наукового пізнання в хімії;

•   формування життєвої й соціальної компетентностей учня, його екологічної культури, навичок безпечного поводження з речовинами у побуті та на виробництві;

•   розкриття ролі хімії в розвитку суспільного господарства та забезпеченні добробуту людини.

Курс хімії 12-річної школи (рівень стандарту) вивчається за типовими навчальними планами з таким розподілом годин: 7, 10, 11 класи по 1 год, 8, 9 класи по 2 год на тиждень.  

Перенесення початку вивчення хімії з 8-го класу в 7-й дасть змогу на етапі основної школи надати базові хімічні знання, в тому числі й про органічні сполуки, всім учням, незалежно від того, який профіль навчання вони обиратимуть далі. До того ж учні, які навчатимуться у старших (10—12) класах суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного напрямків, можуть вивчати курс хімії ужиткового спрямування, який також потребує базових знань з предмета. Завдяки більш ранньому ознайомленню з найважливішими органічними сполуками є змога краще узгодити навчальні програми хімії та біології на основі міжпредметних зв’язків.

Саме тому в основній школі надається мінімальна за обсягом, але функціонально цілісна система знань з основ хімії, достатня для подальшої освіти.

Навчальний матеріал у програмі структуровано за лінійно-концентричним принципом, на основі провідних наукових ідей хімії, з урахуванням вікових особливостей учнів основної та старшої школи і часу, відведеного на вивчення хімії на рівні стандарту.

Обрано таку послідовність викладання навчального матеріалу:

7 клас. Вступ. Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Прості речовини метали і неметали.

8 клас. Тема 1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами. Тема 2. Основні класи неорганічних сполук. Тема 3. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома. Тема 4. Хімічний зв’язок і будова речовини.

9 клас. Тема 1. Розчини. Тема 2. Хімічні реакції. Тема 3. Найважливіші органічні сполуки. Тема 4. Узагальнення знань з хімії.

У змісті тем наводяться відомості про багатоманітність, властивості, перетворення, роль неорганічних і органічних речовин у природі, житті людини та суспільному господарстві. Згідно з логікою пізнання хімічні знання про речовини розкриваються в такій структурно-функціональній послідовності: склад ® будова ® властивості ® застосування.

У 7 класі на рівні складу речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, йон, хімічний елемент, прості й складні речовини, хімічна формула, валентність, хімічна реакція). На прикладі кисню та заліза відбувається ознайомлення з  класифікацією простих речовин на метали і неметали та деякими їхніми властивостями.

У 8 класі формується поняття про кількість речовини та одиницю її вимірювання — моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний об’єм газів, відносну густину газів. Теоретичний матеріал теми “Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами” закріплюється і розвивається на фактологічному матеріалі про основні класи неорганічних сполук. Знання основних класів неорганічних сполук є водночас базою для вивчення періодичного закону, усвідомлення періодичних змін властивостей сполук хімічних елементів. Вивчення будови атома дає змогу пояснити причину явища періодичності, з’ясувати електронну природу ковалентного та йонного хімічного зв’язків, розглянути поняття про ступінь окиснення та познайомитися з правилами його визначення у сполуках.

Основний зміст курсу хімії 9 класу становить матеріал про розчини, узагальнені відомості про типи і класифікацію хімічних реакцій та відомості про найважливіші органічні сполуки. Вивчення окремої теми “Хімічні реакції” дозволить уникнути мозаїчності та фрагментарності в засвоєнні цього ключового поняття хімії, на якісно новому рівні повторити і розвинути початкові уявлення учнів про хімічну реакцію, сформовані у 7—8 кл. Оскільки в основній школі хімія є базовим курсом, то включення відомостей з органічної хімії цілком закономірне і необхідне як для цілісного сприйняття хімічних знань, так і для реалізації міжпредметних зв’язків з біологією. Тому після ознайомлення із загальними відомостями про неорганічні речовини вивчаються найважливіші органічні сполуки в напрямку ускладнення їхнього складу, будови і властивостей. Ознайомлення з основними біологічно важливими речовинами має підготувати учнів до вивчення молекулярних основ життя в курсі біології.

Отже, в основній школі даються відомості з загальної, неорганічної та органічної хімії. Такий зміст курсу хімії забезпечує його відносну завершеність. З одного боку, він дає основи хімічних знань, необхідні для повсякденного життя і загальнокультурної підготовки тим школярам, які не збираються здобувати професії, пов’язані з хімією. З іншого боку, цей курс є підґрунтям для подальшого вдосконалення хімічних знань як у старшій школі, так і в інших навчальних закладах.

Вивчення хімії потребує раціонального застосування способів дій, засобів і методів навчання. Організації навчання хімії сприятиме використання перевірених шкільною практикою лекційно-семінарської системи, групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор. Ефективність засвоєння програмного матеріалу можна збільшити завдяки застосуванню сучасних інформаційних технологій навчання.

Важливими джерелами знань, засобами створення проблемних ситуацій, закріплення та перевірки засвоєння навчального матеріалу, розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний експеримент і розв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач. Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги безпечність речовин, учитель на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент — як демонстраційний, так і лабораторний, зокрема, експериментом ужиткового характеру.

У програмі не лише визначено зміст навчального матеріалу, а й сформульовано державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів із кожної теми. У цих вимогах опосередковано відбито базові компетентності учнів (функціональні, мотиваційні, соціальні) через способи дій на різних пізнавальних рівнях: учень називає, наводить приклади, розпізнає (початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює судження, оцінює (високий рiвень, перенесення знань).

Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети навчання за кожною темою програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.

Для розв’язування задач,  повторення, узагальнення, аналізу оцінювання та коригування знань учнів передбачено резервні години. Розподіл годин у програмі орієнтовний. Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах теми.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
з хімії

При оцінювання рівня навчальних досягнень з хімії враховується:

- рівень засвоєння теоретичних знань;

- оволодіння хімічною мовою як засобом відображення знань про речовини і хімічні явища;

- сформованість експериментальних умінь, необхідних для виконання хімічних дослідів, передбачених навчальною програмою;

- здатність учнів застосовувати набуті знання на практиці;

- уміння розв’язувати розрахункові задачі.

За відмінностями між обсягом і глибиною досягнутих результатів, ступенем самостійності у виконанні завдань, здатністю використовувати знання у нових ситуаціях виокремлено рівні навчальних досягнень учнів, що оцінюються за 12-бальною шкалою. Слід зазначити, що розв’язування розрахункових задач на початковому рівні не передбачене. Кожний наступний рівень вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Визначальними в оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів є особистісні результати пізнавальної діяльності, в яких відбиваються загальнопредметні компетентності, набуті учнями в процесі навчання хімії.

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень (учениця) розпізнає деякі хімічні об’єкти (хімічні символи, формули, явища, посуд тощо) і називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки під час проведення практичних робіт
	2	Учень (учениця) описує деякі хімічні об’єкти за певними ознаками; знає призначення лабораторного обладнання
	3	Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення і може відтворити окремі його частини; під керівництвом учителя виконує найпростіші хімічні досліди
II. Середній	4	Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються хімічних сполук і явищ; складає прості прилади для проведення дослідів і виконує їх під керівництвом учителя; складає з допомогою вчителя скорочену умову задачі
	5	Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює окремі частини начального матеріалу, дає визначення основних понять; самостійно виконує деякі хімічні досліди, описує хід їх виконання, дотримується порядку на робочому місці; самостійно складає і записує скорочену умову задачі
	6	Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; описує окремі спостереження за перебігом хімічних дослідів; робить обчислення за готовою формулою
III. Достатній	7	Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу, з допомогою вчителя порівнює хімічні об’єкти, описує спостереження за перебігом хімічних дослідів; наводить рівняння реакцій за умовою задачі
	8	Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний і теоретичний навчальний матеріал, порівнює і класифікує хімічні об’єкти; самостійно виконує всі хімічні досліди згідно з інструкцією; робить обчислення за рівнянням реакції
	9	Учень (учениця) виявляє розуміння основоположних хімічних теорій і фактів, наводить приклади на підтвердження цього; робить окремі висновки з хімічних дослідів; з допомогою вчителя розв’язує задачі
IV. Високий	10	Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і застосовує знання у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, узагальнювати й систематизувати надану інформацію, робити висновки; робить висновки з практичної роботи; самостійно наводить і використовує необхідні формули для розв’язування задач
	11	Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями і використовує їх у нестандартних ситуаціях, встановлює зв’язки між явищами; самостійно знаходить і використовує інформацію згідно з поставленим завданням; виконує хімічний експеримент, раціонально використовуючи обладнання і реактиви; самостійно розв’язує задачі, формулює відповіді
	12	Учень (учениця) має системні знання з предмета, аргументовано використовує їх, у тому числі у проблемних ситуаціях; аналізує додаткову інформацію; самостійно оцінює явища, пов’язані з речовинами та їх перетвореннями;  робить обґрунтовані висновки з хімічного експерименту; розв’язує експериментальні задачі за власним планом; самостійно аналізує та розв’язує задачі раціональним способом

8-й клас

(2 год на тиждень, разом 70 год,
із них 10 год — резервний час)

К-ть г-н	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
2	Повторення основних питань курсу хімії 7 класу Найважливіші поняття хімії.	Учень: називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро; пояснює сутність фізичної величини кількість речовини; встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, кількістю речовини); обчислює  число атомів (молекул) у певній кількості речовини, молярну масу, масу і кількість речовини, об’єм газу за нормальних умов, відносну густину газу.
8	Тема 1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро. Молярна маса. Молярний об’єм газів. Відносна густина газів. Розрахунки за хімічними формулами.
Розрахункові задачі: 1. Обчислення числа атомів (молекул) у певній кількості речовини. 2. Обчислення за хімічною формулою молярної маси, маси і кількості речовини. 3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов. 4. Обчислення відносної густини газів.
25	Тема 2. Основні класи неорганічних сполук Оксиди, їх склад, назви. Кислоти, їх склад, назви. Солі (середні), їх склад, назви. Основи, їх склад, назви.  Фізичні та хімічні властивості оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами іншими оксидами. Класифiкація оксидів. Оксиди в природі. Використання оксидів. Фізичні та хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами та основами, солями. Класифiкація кислот. Поняття про ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами. Використання кислот. Фізичні властивості основ. Класифікація основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Розкладання нерозчинних основ під час нагрiвання. Заходи безпеки під час роботи з лугами. Використання основ. Поняття про амфотерні гідроксиди. Фізичні та хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями. Поширення солей у природі та їхнє практичне значення. Генетичні зв’язки між класами неорганічних сполук. Загальні способи добування оксидів, кислот, основ, солей. Значення експериментального методу в хімії.	Учень: називає оксиди, кислоти, основи, солі за сучасною науковою українською номенклатурою, деякі індикатори; описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук  у природі; наводить приклади основних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, солей; складає формули цих сполук; розрізняє реакції замiщення, обміну, нейтралізації, основні й кислотні оксиди, розчинні й нерозчинні основи, амфотерні гідроксиди, середні солі; характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей; складає відповідні рівняння реакцій; класифікує неорганічні речовини; встановлює генетичний зв’язок між простими і складними речовинами, класами неорганічних сполук; обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин; прогнозує перебіг хімічних реакцій солей та кислот з металами, використовуючи ряд активності; оцінює значення неорганічних сполук; обчислює за рівняннями хiмічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н. у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції; розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги за допомогою індикаторів;
		складає план експерименту, проводить його, робить висновки; розв’язує експериментальні задачі; висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань, про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини; дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами.
Розрахункові задачі:  5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій. Демонстрації:  1. Зразки оксидів.  2. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою.  3. Зразки кислот.  4. Хімічні властивості кислот.  5. Добування хлоридної кислоти і досліди з нею.  6. Зразки основ.  7. Хімічні властивості основ.  8. Доведення амфотерності цинк гідроксиду.  9. Зразки солей. 10. Хімічні властивості солей. 11. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження утвореного розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин. 12. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація його лугом. Лабораторні досліди:  1. Дія розчинів кислот на індикатори.  2. Взаємодія хлоридної кислоти з металами.  3. Дія розчинів лугів на індикатори.  4. Взаємодія розчинів лугів із кислотами.  5. Взаємодія нерозчинних основ з кислотами.  6. Розкладання нерозчинних основ під час нагрівання.  7. Взаємодія солей із металами.  8. Взаємодія солей із лугами в розчині.  9. Реакція обміну між солями в розчині. 10. Розв’язування експериментальних задач.
Практичні роботи: 1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук. 2. Розв’язування експериментальних задач.
15	Тема 3. Періодичний закон і перiодична система хiмічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома Історичні відомості про спроби класифiкації хiмічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени. Періодичний закон та періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома: ядро і електронна оболонка.  Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число. Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи (стабільні та радіоактивні). Будова електронних оболонок атомів хiмічних елементів. Поняття про радіус атома. Стан електронів у атомі. Енергетичні рівні та підрівні. Структура періодичної системи. Взаємозв’язок між розмiщенням елементів у перiодичній системі та властивостями хімічних елементів, простих речовин, сполук елементів з Гідрогеном та Оксигеном. Характеристика хiмічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома. Значення періодичного закону. Життя і наукова дiяльність Д. І. Менделєєва.	Учень: формулює визначення періодичного закону; описує структуру періодичної системи; наводить приклади стабільних та радіоактивних нуклідів, лужних, інертних елементів, галогенів; характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці, закону як форми вираження наукових знань про природу; стан електронів у атомах; будову атомів (№ 1—20) і розподіл електронів у них; елемент за його положенням у періодичній системі; складає електронні та графічні електронні формули атомів; обґрунтовує фізичну суть періодичного закону; пояснює закономірності періодичної системи, залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної структури атомів; аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хiмічного елемента; оцінює значення  періодичного закону; усвідомлює значення та небезпеку радіонуклідів.
Демонстрації: 13. Взаємодія натрію, кальцію, магнію з водою. 14. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми). Лабораторні досліди: 11. Дослідження характеру гідратів оксидів Натрію, Алюмінію, Сульфуру(VІ).
10	Тема 4. Хімічний зв’язок і будова речовини Електронна природа хiмічного зв’язку. Поняття про електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його види — полярний і неполярний. Утворення ковалентного неполярного зв’язку. Утворення ковалентного полярного зв’язку. Електронні формули молекул речовин. Йонний зв’язок. Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фiзичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток. Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення атома елемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення атомів елементів.	Учень: наводить приклади сполук із ковалентним та йонним хімічним зв’язком; визначає ступені окиснення атомів елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках; складає бінарні формули речовин за ступенями окиснення атомів елементів; використовує поняття електронегативності при складанні хiмічних формул; пояснює утворення йонного, ковалентного неполярного, ковалентного полярного зв’язків; характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків; обґрунтовує електронну природу хімічних зв’язків; прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічної ґратки.
Демонстрації: 15. Моделі кристалічних ґраток різних типів. 16. Фізичні властивості речовин із різним типом кристалічної ґратки.

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.